Субота, 20.01.2018, 22:31
Недригайлівська інтернет-газета
Голос Посулля

Головна | RSS
Меню сайту
Форма входу
Наше опитування
Чи читаєте Ви нашу газету
Всього відповідей: 316
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2017 » Листопад » 30 » ЕДУАРД ШТАБЦЕВ БАЖАЄ ВСІМ МИРУ В УКРАЇНІ Й РОБИТЬ ДЛЯ ЦЬОГО ВСЕ ВІД НЬОГО ЗАЛЕЖНЕ
10:47
ЕДУАРД ШТАБЦЕВ БАЖАЄ ВСІМ МИРУ В УКРАЇНІ Й РОБИТЬ ДЛЯ ЦЬОГО ВСЕ ВІД НЬОГО ЗАЛЕЖНЕ

30 листопада 2017 року

   9 серпня 2017 року - цю дату хлопець пам`ятатиме все життя. І як одну з найтрагічніших сторінок у своїй ще юній долі, і як день своєрідного другого народження, бо після таких травм встати на ноги й ходити - це просто диво Господнє. 
   Про нашого земляка з Віхового Едуарда Штабцева районна газета "Голос Посулля" останнім часом писала не раз і його ім`я зараз знайоме чи не кожному жителю Недригайлівщини. Перебуваючи в зоні проведення антитерористичної операції, хлопець з кількома іншими військовими рятував людей і всі вони провалилися в розбомблений ангар, отримавши травми різного ступеня тяжкості. В Едуарда були сильно пошкоджені кістки тазу і обох ніг, внаслідок чого він близько двох місяців був прикутий до ліжка. Перебуваючи на лікуванні в Львівському військовому шпиталі, хлопець отримував належне медикаментозне забезпечення і дуже потужну підтримку місцевих волонтерів, небайдужих українців та земляків з Недригайлівщини - підтримку співчуттям, дружніми словами, молитвами за його одужання та коштами. Все це, а головне - молодий організм та сильне бажання побороти недуги підняли Едика на ноги. Його виписали зі шпиталю і дали певний час на відновлення сил та реабілітацію. Та серйозний і відповідальний офіцер Штабцев навіть у відпустці одразу ж поїхав на своє робоче місце в Луганську область - казав, що там накопичилося багато роботи, яку він не міг залишити невиконаною. І тільки привівши у відповідність свої справи, Едик навідався погостювати в рідний край. Як хочеться, щоб наші земля і вода, повітря і наші добрі люди підсилили його енергетику, зарядили позитивом, дали поштовх для повного одужання, зміцнили хлопцеві тіло й наснажили душу для подальшого життя - обов`язково здорового, щасливого й благополучного.
   Перебуваючи на Недригайлівщині, Едуард на прохання журналістів завітав і до редакції газети "Голос Посулля" та розповів про своє життя і плани на майбутнє.
   Він народився 26 серпня 1995 року в селі Віхове, навчався у Вільшанській школі. Був на хорошому рахунку, бо і вчився добре, і з дисципліною проблем не мав. Дружив з Віталієм Шевченком, Романом Криштопом та Владиславом Кузьменком. З предметів надавав перевагу історії та правознавству, подумував вступати на правознавчий факультет. Хлопець згадує добрими словами вчителів Валентину Дмитрівну Бабенко та Ольгу Миколаївну Терещенко, які дали йому і багато знань, і охоту до вивчення історії та правознавства. Закінчивши 9 класів Вільшанської школи, Едуард вступив до Сумського кадетського корпусу. 

    - Едику, скажи, будь ласка, це було твоє рішення чи хтось підказав?
    - Так, вибір був мій, я ще з дитинства хотів стати військовим - і мама мене підтримувала. А тут ще коли ходив до сьомого чи восьмого класу, по телебаченню стали показувати серіали про кадетів і про армію. Я знав про військову академію імені Богуна в Києві. А тут по сумському телебаченню з`явилися сюжети про відкриття в Сумах кадетського корпусу. Справа ця була нова, маловідома, процес недовершений, але бажаючих стати кадетами виявилось достатньо: я вступав на третій набір і був конкурс 3-4 чоловіки на місце. Дуже вдячний за науку та добре ставлення нашому начальнику Юрію Івановичу Свідлову. Всіх трьохсот вихованців він знав особисто, за іменами й прізвищами, був у курсі наших проблем. Якось мав зі мною розмову, куди я думаю після кадетського корпусу вступати. Я сказав про Харківську академію внутрішніх військ, а він - краще йди в Збройні Сили, і порадив військову академію міста Одеси. Я послухав Юрія Івановича і після двох років кадетства поїхав до Одеси. Навчання в академії передбачало чотири роки, але у зв`язку із загостренням політичної ситуації у нас був достроковий випуск за 3,5 року. Я отримав диплом за спеціальністю "тилове забезпечення" зі спеціалізацією "забезпечення пально-мастильними матеріалами".
   - І тебе зразу після навчання послали в зону проведення АТО?
   - Я вже був там на практиці, вперше на початку третього курсу, коли мені було 19 років. Тепер такого, звісно, немає, щоб курсантів на таку небезпеку наражали, під обстріли посилали. А тоді просто нікого було посилати. Ми працювали там на посадах, нижчих ніж ті, на які ми вчилися; розвозили пально-мастильні матеріали, заправляли техніку. Здобували досвід.
   - Але ж це дуже небезпечно!
   - Звичайно, адже колони з пальним - це завжди бажана ціль для противника. Та комусь же це все треба робити.
   - Як склалася твоя служба після академії?
   - У нас була навчальна група 18 чоловік, які отримали військове звання лейтенантів, от і прийшло на розподілення 18 посад. Згідно рейтингу навчання нас призначили на ці посади. Оскільки я був у числі кращих, то мав змогу обирати - і вибрав Чернівецький батальйон територіальної оборони. Він саме вийшов із зони АТО і був на Рівненському полігоні на переформуванні. Через два місяці цей батальйон знову направили в АТО і в кінці травня 2016 року ми зайшли в Красногорівку. Це, так звана, перша лінія, передній край, безпосередні бойові дії до кінця серпня. Три місяці "хорошої" війни. Потім було "шкільне перемир`я" 2016 року і ситуація загострилася десь у листопаді. Під обстрілами доводилося бувати часто, але поранень вдавалося уникати. Затим нас вивели в Івано-Франківськ, там перезимували і на початку березня 2017 року знову направили на Рівненський полігон для бойового злагодження. В травні направили в Луганську область, під Попасну. Очолюю службу забезпечення пально-мастильними матеріалами.
   - Зараз ти після госпіталю вважаєшся на лікарняному чи що? Як проходить реабілітація?
   - Я вважаюся на службі, але у відпустці. В мене контракт на п`ять років, у лютому 2018 буде два роки. Мені пропонували оформити після травми групу інвалідності, але я не хочу. Роблю все для того, щоб відновитися й бути активною здоровою людиною. Роблю зарядку вранці й увечері, вправи лікувальної фізкультури - нахили, оберти, елементи розтяжки. Це що стосується тазу й ніг. А от лівою рукою, яка при тому падінні з ангару також була поламана, доведеться ще позайматися, бо вона неправильно зрослася, - Едуард показує зап`ясток, де явно видно порушення природного розміщення кісток. - Збираюся на операцію до Київського інституту ортопедії та травматології. 
   - Це ж, мабуть, дуже дорого - лікуватися в столичному закладі?
   - Сподіваюся, що в них є якісь знижки для атовців. 
   - Едику, дуже багато наших земляків про тебе турбуються, запитують, намагаються підтримати різними способами. Не кожен може подзвонити тобі чи особисто передати добрі слова, та повір, що ти для нас дуже дорогий і всім хочеться, щоб у тебе все налагодилося зі здоров`ям і взагалі в житті було все якнайкраще.
   - Я дуже вдячний людям, які в складний для мене час намагалися підтримати. Більшості з них я не знаю, але це не зменшує моєї подяки їм. Особливо хвилюючим було одержати листи від учнів моєї рідної Вільшанської школи - ось я з ними навіть сфотографувався напам`ять. Дуже значима для мене фінансова підтримка людей, та не менш значима моральна - теплі слова, дружні телефонні дзвінки; я відчуваю щирість ваших молитв за моє здоров`я. Особливо хочу подякувати моїй хрещеній Валентині Федорівні Медведєвій, яка багато для мене значить і доглядає за моїм будинком у Віховому, та маминій колезі Валентині Іванівні Ткаченко, чиє дружнє ставлення багато варте. Бажаю всім благополуччя, злагоди і головне - миру в Україні. А я роблю для цього все, що від мене залежить. 
                                                                                                                                                                         Бесіду вела Жанна АБАРОВСЬКА

 

Переглядів: 128 | Додав: Golnedr | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Панорама району
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів
Друзі сайту
Зроблено на замовлення газети "Голос ПОСУЛЛЯ"