13 жовтня 2017 року

   Найкраще свято вдається тоді, коли на нього приходять хороші друзі. Так сталося і в нашій редакції, коли до нас із річницею газети прийшли привітати такі чудові люди! За «круглим столом» відбулася приємна святково-ділова розмова про минуле, сьогодення й майбутнє нашої рідної районочки. Дійство проходило навколо символічного образу журналістики - велетенського олівця, на гранях якого зафіксовано всі назви, під якими Недригайлівська газета виходила в світ протягом цілих 86 років. Забігаючи наперед, зазначу, що цей дерев»яний досить важкенький предмет користувався підвищеною увагою гостей, його роздивлялися, торкалися щодо визначення матеріалу, а ще з ним багато фотографувалися. Виготовив же цей олівець сам редактор газети Ігор Скрипченко разом зі своїм другом Миколою Дядченком. Так що, судячи з розміру цього подарунку редакції, в нашої газети ще ого-го яке велике майбутнє!

   На день народження свого видання нинішні працівники редакції традиційно запросили усіх ветеранів газетярської справи. Не всі, на жаль, змогли прийти на це свято, але ми дуже раді були бачити Миколу Андрійовича Андрієнка, Ніну Григорівну Вальчук, Івана Федоровича Гордієнка, Галину Григорівну Михтуненко. Спасибі їм, що знайшли час і можливості для відвідання свого колишнього робочого місця, якому віддано багато десятиліть сумлінної праці. Дякуємо за теплі вітання й добрі побажання багаторічним друзям і дописувачам газети, які прийшли на наше свято: Тетяні Валентинівні Коцур, Тетяні Дмитрівні Каплі, Володимиру Павловичу Богатирю, Андрію Степановичу Коліброді, Юрію Анатолійовичу Сердюку, Ігорю Васильовичу Пономаренку, Юлії Володимирівні Шевченко, Людмилі Василівні Каліновській, Івану Кириловичу Абаровському, Любові Володимирівні Сергеєвій.

   Заступник голови райдержадміністрації Ігор Петрович Борисовський у своєму вітальному слові зазначив, що районна газета завжди порушує актуальні теми. Від знайомих він чув вираз, що районка для них - як член сім»ї. Навіть маючи  канали телебачення й інтернет, багато людей першою читають усе-таки районну газету. Це висока оцінка. Ігорю Петровичу імпонує, що «Голос Посулля» висвітлює історичні моменти району, адже знаючи своє минуле, люди впевненіше прокладають шлях у майбутнє. Виступаючий з розумінням ставиться до роботи редактора, якому нелегко працювати і в часи диктатури, і в часи демократії, але газета є лідером думок і позицій, її читають і до неї дослухаються. Борисовський подякував газетярам за важку потрібну працю і висловив упевненість, що ця робота завжди заслуговуватиме на вдячність читачів.

   Роздумовуючи над сьогоденням газети, редактор Ігор Васильович Скрипченко говорив про рік реформування в плані роздержавлення нашого видання. Те, що згідно закону «Голос Посулля» вийшов з-під опіки влади, не означає, що ми будемо обходити стороною питання політики. Ігор Васильович сказав, що жодна думка читачів не ігнорується редакцією, все намагаємося друкувати й озвучувати для широкого загалу. Редакційна робота нагадує конвейєр, адже що б не трапилося з працівниками - відпустка, хвороба, відсутність натхнення тощо - а газета все одно повинна вийти вчасно! Складнощів у роботі немало, тим більше що наше ТОВ «Редакція газети «Голос Посулля» є однією з небагатьох небюджетних організацій, яка працює «по білій касі», а це дуже непросто, адже податки й нарахування великі.

   Добрий давній друг редакції Тетяна Коцур більше двадцяти п»яти років живе в районі, постійно читає газету й ось напередодні передплатила «Голос Посулля» на весь 2018 рік. Їй подобається, що друкуються різнопланові матеріали, які зачіпають всі аспекти сільського життя, вона чує від людей, як вони чекають на районку. Тетяна Валентинівна також відзначила, що в редакції працює колектив однодумців, що дозволяє забезпечити хороший результат.

   І.К.Абаровський за освітою журналіст, свого часу працював у нашій редакції майже дев»ять років і все життя тісно дружить з газетою. Музей, колектив якого він очолює, часто проводить з редакцією спільні заходи. В приміщенні музею, яке колись належало друкарні, збереглися давні друкарські верстати, тож Іван Кирилович планує зробити тут куточок про історію друкарської справи. Ніде в області не зберігся жоден верстат, а в нас є потенційні можливості реалізувати такий проект. Працюючи над своєю магістерською роботою, редактор Ігор Скрипченко в столичній бібліотеці знайшов перші номери Недригайлівської районної газети, зробив їхні фотокопії й передав до районного музею. Так що  цінні експонати вже є.

   На наше свято прилетіло вітання з Донеччини - його передала наша дописувачка Тетяна Капля від своєї доньки Оксани, яка є головним редактором районної газети міста Покровськ. Головний лікар ЦРЛ Ігор Пономаренко подякував газеті за співпрацю в плані ведення медиками профілактичної роботи на сторінках районного видання. Керуюча справами виконкому Недригайлівської селищної ради Юлія Шевченко сказала чимало теплих слів на адресу і газети, і колективу та вручила цінний подарунок - угоду про співпрацю селищної ради та редакції газети на суму 15 тисяч гривень, яка тут же була скріплена підписом редактора та печаткою. Дружні творчі стосунки підтримують з газетою Любов Сергеєва, Володимир Богатир та Юрій Сердюк - і їхні добрі відгуки та побажання, висловлені того дня, для нас дуже цінні.

   Цьогоріч наша редакція вирішила започаткувати журналістську премію, яку назвали іменем легенди недригайлівської журналістики Зої Даниленко. Першим лауреатом цієї премії став наш колега Микола Андрієнко, з чим ми його ще раз щиро вітаємо.

   Ось так закінчилося свято дня народження газети. Але свято продовжується для всіх, хто любить нашу районочку, хто чекає на неї, як на рідну. Обіцяємо й надалі вам свято двічі на тиждень, у вівторок і п»ятницю. З добрими новинами прямуємо в кожну родину!

Жанна АБАРОВСЬКА