19 жовтня 2017 року

   З часом люди до всього звикають. Навіть до такої епохальної події, як початок освоєння людиною космосу. А тоді, коли все починалося, ох і галасу було. Тим більше, що наша колишня країна Радянський Союз у цій справі був, як-то кажуть, попереду планети всієї. І перший штучний супутник землі, який, до речі, запущений 60 років тому, був радянським. Відтоді день 4 жовтня 1957 року в світі офіційно вважається початком космічної ери. І перша людина, яка полетіла в космос, також була радянською - Юрій Гагарін після того об`їздив увесь світ і презентував досягненнями нашої науки й техніки, як ми «втерли носа» американцям. Цікаво, що коли їхнє космічне агентство забезпечило вихід астронавтів на поверхню Місяця, одразу почалися розмови про несправжність польоту, які точаться й досі: мовляв, у павільйонах Голлівуду зняли цей сюжет і морочать голови всьому людству. Наводилося чимало аргументів на користь такої версії. Один з них - як міг у кадрі розвіватися смугасто-зоряний штатовський прапор, якщо на Місяці немає атмосфери, а отже ніяк не може бути вітру?

   Та це ніяк не заважало тогочасним дітям поголовно мріяти про космічні польоти. І в учнівських творах на тему «Ким бути» особливо в хлопчиків переважала професія космонавт. Писала і я такий твір, тільки під впливом книг Станіслава Лема і Рея Бредбері  розмріялася, що хочу бути астронавтом, аби літати не тільки навколо землі, як космонавти, а набагато далі, між зорями. Оці­нка за зміст мені була знижена, як я пізніше зрозуміла, за політнекоректність - радянському учню належало захоплюватися радянськими досягненнями, а не закордонною фантастикою.

   Основна маса дітей позахоплювалася космічною темою та й забула її у круговерті реального життя. Та цього не сталося з нашим земляком із Червоної Слободи І.М.Дігтярем. Потяг до космосу він несе через усе своє довге й насичене добрими справами життя. Недавно наша районна газета друкувала спогади Івана Миколайовича про те, як він освоював цілинні казахські землі та працював на благо людей у колгоспі рідного українського села. Поряд з цим його ніколи не полишала цікавість до космосу. Дігтяр читав спеціальну літературу, передплачував відповідні періодичні видання, писав листи до космонавтів, отримував від них відповіді, з деякими зустрічався особисто, був запрошений на урочистості й спеціально їздив до музею Сергія Корольова в Житомирі (на знімку вгорі) та навіть створив невеличкий музей космонавтики в Червоній Слободі.

   Якось будучи у відрядженні в Києві, І.М.Дігтяр замилувався квітучими каштанами і вирішив перенести частинку цієї неймовірної краси в рідний край. У свій час назбирав дозрілих плодів і в своєму господарстві заклав розсадник. А молоді деревця висаджував у Червоній Слободі на честь визначних дат у галузі освоєння космосу. Так у селі з`явилася каштанова алея і вулицю поблизу було названо також Каштановою.

   22 листопада 1997 року нашу країну охопило радісне піднесення: у космос полетів перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк. Усі захоплювалися ним, дивилися на телеекранах, як на небожителя. А Іван Дігтяр взяв і запросив космонавта у Червону Слободу, щоб показати свою алею каштанів, сільський музей з власноручно виготовленим макетом космічної ракети та розповісти про свою багаторічну незрадливу любов до космосу.

   І Леонід Каденюк приїхав! Усе начальство не тільки селища, району, а й області сполошилося, до нас понаїхали есбеушники та інші секретні люди в цивільному, водили Леоніда Костянтиновича в оточенні. У Червону Слободу його, звісно, не возили, вирішили обмежитися Недригайловом, де він провів зустріч з активом району у великому залі адмінбудинку та з усіма бажаючими в районному будинку культури. А поза щільним оточенням начальства й охорони  дивився на свого кумира скромний сільський чоловік Іван Дігтяр, завдяки листу-запрошенню якого в наш район і завітала жива легенда на ім`я Леонід Каденюк.

   22 листопада 2017 року виповнюється 20 років польоту в космос першого космонавта незалежної України і 20 років алеї каштанів у Червоній Слободі, яка була посаджена на честь цієї події. Якщо когось і вітати в нашому районі з цими ювілеями, то це, безперечно, Іван Миколайович Дігтяр. Думається, це його знакове особисте свято. Чим же сьогодні займається цей надзвичайно соціально активний 80-річний чоловік, який мріяв злітати в космос, але бував там тільки в мріях? Читає знову ж таки спеціальну літературу. Ось якого листа за підписом заступника керівника В.С.Міхеєва минулого літа надіслали Дігтяру з Державного космічного агентства України.

   «Шановний Іване Миколайовичу! Ми цінуємо вашу зацікавленість і ентузіазм щодо поширення серед широкого загалу громадян знань про космос, висловлені у вашому зверненні від 7.06.2017 року. Як вам відомо, у грудні 1999 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, в якій було проголошено щорічний Всесвітній тиждень космосу з 4 по 10 жовтня. В ці дні у всьому світі проходять різноманітні заходи, пов`язані з темою космонавтики. Проводячи заходи у вашому селі, ви виконуєте важливу місію, розширюєте коло учасників від нашої держави в цій міжнародній ініціативі. Поширення знань про освоєння космосу, доведення їх до свідомості кожного громадянина є одним із важливих завдань держави. Зважаючи на вашу активну життєву позицію, небайдужість до проблем розвитку космічної діяльності, висловлюємо вам щиру подяку та надсилаємо вам брошури Державного Космічного агентства «Видатні діячі ракетно-космічної галузі України» та «25 кроків у космос 1992-2017».

   Сподіваюся, і цей газетний матеріал також розширить коло учасників-українців у міжнародній ініціативі поширення знань про космос.

Жанна АБАРОВСЬКА